‹ Назад

“І коли Він зняв сьому пе­чать, настала безмовність на небі, десь на півгодини.

І я бачив сім ангелів, які стояли перед Бо­гом, і дано їм сім труб. 

І при­йшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильни­цю;

і дано було йому ба­гато фіміаму, щоб він з молитва­ми всіх святих

поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. 

І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом. 

І взяв ангел кадильни­цю, і наповнив її вогнем з жертовника,

і поклав на зем­лю: і з’явилися голоси і громи, і блис­кавки, і землетрус…”

Одкровення (Апокаліпсис) Святого Іоана Богослова

 

Все в цьому Всесвіті проходить… І життя на Землі також колись зникне... І сьогодні ми з вами розглянемо лише кілька сценаріїв можливого кінця існування всього живого...

Найдавніші викопні докази свідчать, що життя на Землі сформувалося щонайменше 3,5 млрд років тому. Воно витримало періоди льодовиків, шквали метеоритів, масові отруєння та навіть смертельну радіацію. Очевидно, що знищити все живе на Землі непросто. Втім, можливих варіантів апокаліпсису існує більш ніж достатньо... То який же з них знищить сліди життя на Землі, а можливо й саму Землю?

Потужний вулкан 

Скільки очікувати: 0-100 мільйонів років

Мабуть, найближче до повного знищення життя Земля наблизилася 250 млн років тому, наприкінці пермського періоду. Під час так званого "великого масового вимирання" було знищено 85% всіх видів, що мешкали на суші, та 95% морських істот. Що саме сталося, до кінця не відомо, але вчені пов'язують вимирання з вулканічною активністю справді апокаліптичних масштабів.

Сьогодні нас лякає руйнівна сила сучасних супервулканів, наприклад Єллоустонського. Але навіть вони – ніщо в порівнянні з тим, що сталося 250 млн років тому. Виверження вулканів у Сибіру тоді було таким потужним, що лава покрила територію, що у вісім разів перевищує площу Великобританії. Така вулканічна активність трапляється дууже рідко…

Припустити, коли станеться схоже виверження, складно. Взагалі виверження схожого масштабу відбувалися 200, 180 і 65 млн. років тому, отже, можна констатувати, що це відбувається не дуже часто. Але воно все одно рано чи пізно станеться, питання лише в тому, де саме це відбудеться.

Дослідження Хенріка Свенсена з Університету Осло свідчить, що масштаби знищення видів безпосередньо залежатимуть від місця, де лава проб'ється крізь земну кору. Справа в тому, що основною причиною масового вимирання 250 млн років тому було не саме виверження, а сольові родовища, на які так багатий Сибір. Розпечені вулканічною активністю, вони викинули в атмосферу безліч хімічних речовин, що знищили озон.

Внаслідок цього Земля отримала потужну дозу сонячної радіації, яку зазвичай поглинає озон. Це й могло спричинити знищення видів.

Погана новина полягає в тому, що на Землі і сьогодні є багато масових родовищ солі. Одним з найбільших досі є Східний Сибір. Але так само небезпечною є і прибережна зона Бразилії. Якщо мегавиверження відбудеться в одному з цих регіонів, більшість видів загине. Але все ж таки, як і 250 млн. років тому, навряд життя зникне повністю.

Адже, незважаючи на те, що багато рослин та тварин було знищено під час великого пермського вимирання, одноклітинні організми, наприклад бактерії, залишилися практично неушкодженими.

Астероїд

Скільки очікувати: протягом 450 мільйонів років

Якщо гігантський астероїд спричинив вимирання великих динозаврів, чи може він знищити повністю все живе на Землі? Очікувано, що це також залежить від того, де саме приземлиться космічне тіло. На Землю неодноразово падали величезні астероїди, проте загрози для життя вони не несли.

Кратер Манікуаган у Канаді – один із найбільших на планеті – утворився від падіння астероїда близько 215 млн років тому. Але, як свідчать найдавніші викопні докази, він не став причиною вимирання динозаврів.

Причина, можливо, у тому, що кратер утворився у відносно інертній кристалічній скелі.

Але коли астероїд потрапляє в осадову породу, це спричиняє величезні викиди в атмосферу газів, що змінюють клімат і запускають масове вимирання видів. Хороша новина полягає в тому, що астероїди такого розміру атакують Землю один раз на 500 млн років.

Проте навіть вони не можуть знищити життя повністю. Це було б можливим лише у разі зіткнення Землі з квазіпланетою. На думку деяких науковців, у результаті саме такого зіткнення невдовзі після утворення нашої планети утворився Місяць.

Ми можемо назвати це гіпотезою Меланхолії за фільмом Ларса фон Трієра. Але такий розвиток подій виглядає дуже малоймовірним.

Застигання ядра Землі

Скільки очікувати: від 3 до 4 мільярдів років

Якщо ми вже заговорили про кіно, то згадаємо фільм 2003 року "Земне ядро: Кидок у пекло". За сюжетом ядро Землі загадково припиняє обертатися, і уряд США вирішує пробурити Землю і перезапустити його. Адже без активного ядра Земля втрачає магнітне поле, і живе опиняється під шаленою загрозою.

Події фільму висміяли науковці. Втім, деякі дослідники дійсно вважають, що магнітне поле Землі віддзеркалює електромагнітне випромінювання Сонця, яке інакше знищило б нашу атмосферу.

Якщо вони мають рацію, то без магнітного поля наша планета втратить атмосферу, і життя на ній, очевидно, загине. Щось подібне, до речі, могло статися на Марсі, який, можливо, колись був більш придатним для життя, ніж зараз. Якщо вам цікаво дізнатися про подробиці щодо минулого Червоної планети, дайте про це знати своїми вподобайками, підписками та коментарями. А зараз дуже коротко…

У 1997 році Джозеф Кіршвінк з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені та його колеги знайшли вагомі докази того, що Марс колись мав магнітне поле, а потім втратив його. Марсіанська магнітосфера була зруйнована приблизно 3,7 мільярда років тому, після чого планета перетворилася на холодну кулю. А тепер повернемося на нашу рідну планету.

Можливо, ви чули, що магнітне поле Землі слабшає? Але насправді приводу для хвилювань немає: воно перебуває у процесі зміни геомагнітних полюсів, що періодично відбувається протягом мільйонів років.

Але, все ж таки, чи може магнітне поле Землі з часом повністю зникнути? Видихаємо, адже найближчим часом такого не передбачається. Для цього ядро має повністю затвердіти. Але поки що його внутрішня частина є твердою, а зовнішня - рідкою. При цьому, внутрішнє ядро росте приблизно на міліметр у рік, а товщина розплавленого зовнішнього ядра – 2300 км. Не хитра математика дає нам мінімум пару мільярдів років. Але навколишній космос може бути до нас не таким доброзичливим…

Вибух гамма-променів

Скільки очікувати: 500 тисяч років

У безпосередній близькості від Землі є бінарна зоря WR 104, яка може виробляти гамма-промені протягом 500 тисяч років, але навіть якщо це станеться, вони необов'язково потраплять на Землю. Але все ж таки така ймовірність існує...

Ми єдині у Всесвіті? Отже, якщо ми не єдині, то чому ми досі не налагодили контакт із чужими цивілізаціями? Причина може бути ще в одному космічному вбивці - гамма-випромінюванні.

Гамма-промені утворюються при потужних вибухів у космосі, коли, наприклад, гігантська зоря вибухає або зіштовхуються дві зорі. Гамма-випромінювання може тривати частку секунди або кілька хвилин. Теоретично тривалі гамма-промені могли б знищити озоновий шар Землі, залишивши все живе у ньому без захисту від смертельного сонячного ультрафіолету.

І це вже не просто страшна історія. Багато ділянок космосу стали непридатними для життя саме через надто часті гамма-випромінювання. Принаймні про це стверджує дослідження, опубліковане 2014 року Раулем Хіменесом з Університету Барселони та Цві Піраном з Єврейського університету в Єрусалимі.

Втім, Земля розташована у відносно безпечній зоні. Адже вибухи гамма-променів найчастіше трапляються біля центру галактики або на ділянках із високою щільністю зір. Якби Земля була вдвічі ближчою до центру галактики, життя на ній з високою ймовірністю уже не було б.

Незважаючи на це, Землю все ж таки наздоганяли гамма-сплески, сліди яких залишилися в скам'янілостях. Близько 440 млн років тому на межі ордовицького та силурійського періодів сталося масове вимирання видів, причиною якого, на думку деяких науковців, були саме гамма-промені.

Втім, усе живе все одно не зникло. А ще хороша новина полягає у тому, що частота вибухів гамма-променів знижується. За підрахунками Джеймса Аніса з лабораторії Фермілаб, галактика в середньому переживає від 5 до 50 випадків гама-випромінювання кожен мільярд років.

З огляду на розміри Чумацького шляху шанси наближення до Землі цих гама-променів дуже малі. Втім, навіть якщо випадкові гамма-промені потраплять на Землю, то життя в океані взагалі не постраждає, оскільки морська вода є своєрідним щитом від радіації.

Блукаючі зорі

Скільки очікувати: протягом наступних мільйонів років

Протягом мільярдів років планети нашої Сонячної системи виконують величний та злагоджений танець навколо Сонця. Але що станеться, якщо інша зоря наблизиться до них?

Ідея здавалася цілком неймовірною, поки в лютому 2015 року дослідники під керівництвом Еріка Мамаєка з Університету Рочестера не оголосили, що таке вже було і досить недавно.

Приблизно 70 тисяч років тому, коли Людина розумна покинула Африку, а неандертальці все ще жили на Землі, червоний карлик під назвою зоря Шольца пройшов краєм Сонячної системи через ділянку, відому як хмара Оорта. Зоря Шольца була першою блукаючою зорею, що пройшла через Сонячну систему, і на сьогодні останньою.

У лютому 2015 року Корін Бейлер-Джонс з Інституту астрономії Макса Планка назвав дві зорі, які можуть стати проблемою для нас. Одна з них, HIP 85605, має з'явитися поблизу Сонячної системи приблизно через 240-470 тис. років, тоді як друга – GL 710 – наблизиться до нас аж через 1,3 млн. років. GL 710 – трохи більше зорі Шольца, але, ймовірно, пройде далі від Землі. Але чи можуть вони чи будь-які інші блукаючі зорі реально загрожувати життю на Землі?

Якщо одним коротким словом, тоді ні. Просто тому, що зоря зачепить хмару Оорта, Земля не буде приречена. Проходячи крізь хмару Оорта, зоря теоретично може штовхнути невелике космічне тіло у бік Землі. Але навіть якщо воно й потрапить до Землі, що дуже малоймовірно, навряд чи знищить життя повністю.

Трохи гірше, якщо, проходячи краєм Сонячної системи, одна з таких зір стане надновою і відправить потік гамма-променів усередину Сонячної системи. Втім, шанси на такий збіг обставин дуже й дуже невеликі.

Наразі науковці переконані, що реальної загрози за межами Сонячної системи, яка могла б повністю знищити життя на Землі протягом наступних кількох мільярдів років, не існує.

Боятися потрібно самого життя

Скільки очікувати: 500 млн років

На думку Пітера Уорда з Вашингтонського університету в Сіетлі, найбільша загроза життю йде зсередини. Він називає свою ідею гіпотезою Медеї на честь грецької цариці, яка вбивала своїх дітей. Уорд стверджує, що причиною багатьох випадків масового вимирання видів протягом всієї історії Землі було саме життя. 

Наприклад, приблизно 2,3 млрд. років тому на Землі з'явилися нові форми організмів, які виділили в атмосферу багато кисню. Раніше вільного кисню в атмосфері не було, і це спричинило масову загибель мікробів. Близько 450 млн. років тому з'явилися перші наземні рослини. Їхнє коріння почало розщеплювати гірські породи, перетворюючи їх на ґрунт, що прискорило хімічні реакції між мінералами в породах та вуглекислим газом в атмосфері. Це різко знизило кількість вуглекислого газу в атмосфері та послабило парниковий ефект, викликавши льодовиковий період, під час якого багато видів загинули.

У віддаленому майбутньому подібні процеси можуть знищити життя повністю. Сонце стає гарячішим, нагріваючи Землю. А отже, хімічна реакція між гірськими породами та діоксидом вуглецю в атмосфері прискориться. Зрештою, з атмосфери піде так багато вуглекислого газу, що рослини не зможуть здійснювати фотосинтез. Якщо рослини загинуть, тварини зникнуть також. І статися це може напрочуд швидко, через якихось 500 млн років.

Незважаючи на те, що мікроби не загинуть відразу, вони стануть дуже вразливими, адже баланс усієї біосфери буде порушений. Зрештою, це може призвести до повної стерилізації планети. Хоча все тей же Пітер Уорд вважає, що жоден окремо взятий катаклізм не може знищити життя повністю. Але якщо внутрішній баланс біосистеми буде порушено, а з космосу буде завдано іншого удару, життя може зникнути назавжди.

Розширення Сонця 

Скільки очікувати: 1-7,5 млрд років

Але якщо нічого з цього так і не станеться, тоді нас знищить Сонце – зоря, яка зігріває нас і дає енергію всьому живому на Землі. Сонце поступово стає все гарячішим. Зрештою, на Землі стане так жарко, що океани почнуть випаровуватися, викликаючи парниковий ефект і все більше підвищуючи температуру планети. Цей процес може початися приблизно через мільярд років і знищить все, окрім найстійкіших мікроорганізмів.

Приблизно через 5 млрд років Сонце розшириться, перетворившись на червоного гіганта. Через 7,5 млрд. років його поверхня досягне орбіти Землі. Сонце поглине та знищить нашу планету. Є припущення, що Земля може врятуватися. Збільшуючись у розмірі, Сонце втрачатиме масу, тяжіння зменшуватиметься, а Земля віддалятиметься.

Втім, за розрахунками, проведеними у 2008 році, цього буде недостатньо, щоб життя на Землі збереглося.

Виходить, єдина надія – це ми самі. Якщо людство існуватиме в такому далекому майбутньому, воно, можливо, знайде спосіб перемістити Землю в безпечне місце.

Але на сьогодні поки що максимально можлива тривалість життя на Землі - це 7,5 млрд. років.