Земля дрейфує крізь розсіяні залишки стародавньої зірки, що вибухнула мільйони років тому. Нові докази цього процесу дослідники знайшли не в далекому космосі, а глибоко під шарами антарктичного льоду.

Аналізуючи зразки льоду віком до 80 000 років, міжнародна група вчених виявила сліди заліза-60. Це рідкісний радіоактивний ізотоп, який не виробляється на Землі природним шляхом. Його єдине джерело у Всесвіті — термоядерні реакції всередині масивних зірок та їхні фінальні спалахи, відомі як наднові.
Знахідка підтверджує сміливу гіпотезу: наша планета (і вся Сонячна система) наразі подорожує крізь так звану Місцеву міжзоряну хмару (LIC) — гігантське скупчення розрідженого газу та пилу. Результати дослідження вказують на те, що ця хмара безпосередньо пов'язана з вибухом наднової, що стався неподалік від нас у далекому минулому.
Залізо-60 ($^{60}Fe$) має період напіврозпаду близько 2,6 мільйонів років. Це означає, що будь-яке залізо-60, яке було на Землі під час її формування 4,5 мільярди років тому, давно розпалося. Його наявність у відносно молодих шарах льоду (від 40 000 до 80 000 років) свідчить про те, що цей «космічний попіл» осідає на нашу планету прямо зараз.
Раніше вчені вже знаходили залізо-60 у значно старіших океанічних відкладеннях, що вказувало на близькі вибухи наднових близько 2,5 та 6 мільйонів років тому. Проте нові дані з Антарктиди доводять, що ми все ще перебуваємо всередині структури, народженої зоряною смертю.
Виявлення цих атомів — надскладне завдання. Вчені з Центру імені Гельмгольца Дрезден-Россендорф (HZDR) використовували метод прискорювальної мас-спектрометрії, щоб буквально підрахувати поодинокі атоми ізотопу серед мільярдів інших частинок.
Основні висновки дослідження:
Це відкриття дає астрофізикам унікальну можливість вивчати склад наднових безпосередньо, не залишаючи меж рідної планети. Ми буквально ходимо по пилу, який колись був серцем гігантської зірки.