У ході дослідження Червоної планети роботизований дослідник NASA натрапив на справжній геохімічний скарб. Усередині одного-єдиного зразка давньої марсіанської породи вчені зафіксували одразу сім різних типів органічних молекул. Це найрізноманітніша та найскладніша колекція вуглецевих сполук, яку коли-небудь знаходили на поверхні іншого світу за всю історію космічних спостережень.
Це відкриття, опубліковане у провідних наукових виданнях, кардинально змінює уявлення астробіологів про геологічне минуле Марса. Воно доводить, що мільярди років тому планета мала надзвичайно багату й динамічну хімічну систему, яка потенційно могла закласти основу для виникнення мікроскопічного життя.

Унікальний зразок породи було виявлено в межах прадавнього озерного басейну, де мільярди років тому існували стабільні потоки рідкої води. Марсохід вивчив дрібнозернистий осадовий камінь, який сформувався з мулу та піску на дні колишньої водойми.
Щоб зазирнути всередину каменю, ровер скористався своїм буром та вбудованою міні-лабораторією. За допомогою методів високоточної спектроскопії та термічного аналізу, при якому зразки породи нагріваються до екстремальних температур для випаровування речовин, бортові прилади зафіксували чіткі хімічні сигнали вуглецевих сполук.
Органічні молекули — це сполуки, які обов'язково містять вуглець та водень, а також часто включають кисень, азот і сірку. Вони є будівельними блоками для відомих нам форм життя, хоча можуть виникати й внаслідок звичайних небіологічних геологічних процесів.
Серед семи виявлених типів молекул вчені виділили:
Раніше дослідники знаходили лише поодинокі або значно простіші сполуки (наприклад, прості молекули метану CH4), проте одночасна присутність такої кількості різноманітних хімічних класів у межах одного сантиметра породи зафіксована вперше.

Науковці NASA закликають до стриманості та наголошують: наявність органіки не є прямим доказом існування марсіанських мікробів. Вуглецеві молекули можуть синтезуватися абіогенним (небіологічним) шляхом. Серед імовірних джерел походження виявленої суміші вчені розглядають три сценарії:
Падіння метеоритів: космічний пил та астероїди, багаті на вуглець, могли мільярди років бомбардувати Марс, збагачуючи його ґрунт органікою.
Вулканічна та гідротермальна активність: взаємодія розпеченої магми, підземних вод та мінералів здатна запускати складні хімічні реакції, що продукують подібні речовини.
Давня біосфера: живі мікроорганізми, які могли населяти марсіанське озеро в часи, коли клімат планети був теплішим і вологішим.
Навіть якщо знайдена органіка має суто геологічне походження, її унікальне різноманіття демонструє, що прадавній Марс мав усі необхідні інгредієнти для запуску «хімічної еволюції». Це середовище було ідеальним хімічним реактором, де могли зародитися перші живі клітини.
Дослідження цього зразка ставить нові завдання перед майбутніми місіями. Наступним фундаментальним кроком для людства стане доставка подібних марсіанських кернів на Землю. Лише у надсучасних земних лабораторіях, використовуючи масивні мас-спектрометри та електронні мікроскопи, вчені зможуть остаточно визначити ізотопний склад молекул та дати чітку відповідь: чи була ця марсіанська органіка частиною живої природи.